АНАЛІЗ ТА КОРОТКИЙ ОГЛЯД ДОПОВІДІ: “ЗАТРИМАННЯ ЦИВІЛЬНИХ ОСІБ У КОНТЕКСТІ ЗБРОЙНОГО НАПАДУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА УКРАЇНУ”
Посилання: https://www.ohchr.org/sites/default/files/2023-07/2023-06-27-Ukraine-thematic-report-detention-UKR.pdf
24 лютого 2022 року – 23 травня 2023 року
ВСТУП
Доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) присвячена затриманням цивільних осіб у контексті збройного нападу Російської Федерації на Україну (24 лютого 2022 року – 23 травня 2023 року). У ній розглянуто порушення міжнародного права прав людини (МППЛ) та міжнародного гуманітарного права (МГП) з боку всіх сторін конфлікту. Також надано рекомендації для зміцнення прав людини і верховенства права.
КЛЮЧОВІ ТЕЗИ ДОКУМЕНТА
- Масштабні порушення з боку Російської Федерації
- Задокументовано сотні випадків свавільних затримань цивільних: у більшості – на окупованих територіях України.
- Частина затриманих піддавалася катуванням, сексуальному насильству, психологічному тиску та примусовим “фільтраційним” процесам.
- Нерідко цивільних тривалий час утримували в неофіційних місцях, часто без зв’язку із зовнішнім світом.
- Зафіксовано примусову депортацію та насильницькі зникнення, порушення процесуальних гарантій і випадки свавільних страт.
- Випадки затримань із боку України
- Значне розширення правових підстав для затримання осіб, підозрюваних у «колаборації» чи роботі на окупаційну владу.
- Задокументовано приклади зловживання положеннями про затримання без належної ухвали суду.
- Існувала практика неофіційних місць тримання, тримання без зв’язку з зовнішнім світом, тиску на затриманих для «зізнань».
- У ряді справ — порушено процесуальні гарантії, зокрема право на швидкий розгляд законності затримання й адекватну правову допомогу.
- Серйозні порушення міжнародного права
- Свавільні позбавлення волі, катування, насильницькі зникнення, примусові депортації — усе це вказує на ймовірні воєнні злочини та грубі порушення прав людини.
- МГП забороняє такі дії, особливо щодо мирного населення. Порушення можуть підлягати розгляду національними судами або міжнародними інстанціями.
- Відсутність належної відповідальності
- РФ не надала доступ моніторам ООН до затриманих осіб. Відомості про якісь внутрішні розслідування серед російських сил — відсутні.
- Україна провадить кримінальні справи щодо злочинів, скоєних російськими військовими, але бракує завершених розслідувань з приводу можливих злочинів, скоєних власними органами безпеки.
- Рекомендації УВКПЛ
- Негайно припинити свавільні затримання, катування і насильницькі зникнення.
- Надати доступ міжнародним спостерігачам до усіх місць несвободи.
- Забезпечити ефективні розслідування порушень і невідворотність покарання.
- Гарантувати звільнення цивільних, яких тримають в ув’язненні, щойно відпадають будь-які правові підстави для затримання.
АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ
- Невиконання основних принципів МГП
Під час окупації та воєнних дій цивільні опиняються в ролі заручників конфлікту. Звіт УВКПЛ фіксує багаторічну тенденцію до брутального нехтування такими нормами МГП, як заборона колективного покарання, насильницьких зникнень, незаконної депортації, а також вимоги утримувати людей лише в офіційних місцях несвободи. - Використання свавільного затримання як «інструменту»
І з боку Росії, і з боку України трапляється практика надмірного використання затримань. У РФ це найчастіше пов’язано з пошуком «небажаних осіб» та «підозри» в проукраїнських поглядах. В Україні ця практика іноді з’являється у контексті «колабораційної діяльності», визначеної законом доволі широко. - Порушення процесуальних гарантій і ризик тортур
Людей допитують без адвоката, утримують у таємних камерах (підвалах чи інших імпровізованих приміщеннях), без доступу до рідних, що веде до катувань і грубого поводження. Такі методи мають системний характер, що створює умови для важких наслідків і посилює загальний клімат безкарності. - Нагальна потреба в ефективному розслідуванні
Попри великий обсяг зібраних доказів, реальне покарання причетних залишається поодиноким. Для жертв відсутня реальна перспектива компенсації чи визнання їхніх прав, якщо судове переслідування не стає системним, швидким і професійним. - Реформування «колабораційного» законодавства
Через відсутність чітких меж щодо колабораційної діяльності існує ризик переслідування осіб, які фактично виконували гуманітарні чи адміністративні функції, аби забезпечити базові потреби населення.
ПОРІВНЯЛЬНА ТАБЛИЦЯ
(Порівняння основних режимів та підходів до затримання цивільних)
| Критерій / Фактор | Російська Федерація | Україна | Міжнародні стандарти МГП і МППЛ |
|---|---|---|---|
| Підстава для затримань | Свавільне затримання на окупованих територіях; «фільтрація»; пошук «небезпечних осіб» без належної процедури. | Широкі норми, деякі зловживання положеннями про «колаборацію», затримання «на гарячому» (in flagrante) без чітких процедур. | Вимагають чіткої та правомірної підстави для затримання (необхідність та пропорційність). |
| Процедурні гарантії | Фактична відсутність доступу до адвоката, відмова визнавати факт тримання під вартою, заборона зв’язку з рідними. | Іноді доступ до адвоката є формальним, ранні допити без адвоката, тривале затримання без суду (до 9 днів). | Негайне інформування про причини затримання, право на адвоката, оскарження затримання в суді. |
| Умови тримання | Часто неофіційні місця (підвали, бліндажі), погане харчування, катування, переповненість. | Неналежні умови у декількох ІТТ та таємних приміщеннях, погане поводження на ранніх етапах досудового слідства. | Мінімальні стандарти: належне харчування, санітарні умови, заборона жорстокого поводження, поділ за статтю / віком. |
| Тривалість і наслідки | Від кількох днів до місяців. Часто завершується тиском, депортацією, у випадках — навіть стратою чи насильницьким зникненням. | Тримання без зв’язку з зовнішнім світом на різні терміни (іноді понад 72 год.), ризик катувань, затягнуті розгляди справ. | Будь-яке позбавлення волі повинно бути чітко обґрунтованим, максимально скороченим і під судовим контролем. |
| Розслідування і відповідальність | Немає відомостей про розслідування щодо власних військ, законопроєкт про «звільнення» від відповідальності. | Проведено низку кримінальних проваджень проти російських воєнних злочинців, але дуже мало справ щодо порушень українськими силовиками. | Вимога про ефективне, швидке і неупереджене розслідування всіх випадків та можливе залучення міжнародних механізмів. |
ВИСНОВКИ
- Всеосяжне порушення норм
Доповідь підтверджує, що збройний напад Російської Федерації призвів до низки масштабних порушень прав людини. У багатьох випадках ідеться про ймовірні воєнні злочини. - Двозначність законодавства України
Хоча Україна загалом співпрацює з УВКПЛ і надає доступ до більшості затриманих, залишаються проблеми з надто широким тлумаченням «колабораційної діяльності» та зловживанням розширеними нормами кримінального процесу. - Системність катувань і насильницьких зникнень
Випадки, наведені в документі, ілюструють наявність системних підходів до придушення цивільного населення, особливо на окупованих територіях. Методи викрадення, тортур, депортації застосовувались організовано й масово. - Нагальна потреба реформ
- Для України: удосконалити закон про колаборацію, посилити внутрішній контроль за діяльністю СБУ та поліції, унеможливити тривале «таємне» тримання під вартою.
- Для Росії: негайно припинити свавільні затримання й допускати моніторингові місії до всіх цивільних ув’язнених.
- Міжнародній спільноті: продовжувати ініціативи з розслідування воєнних злочинів, посилювати тиск, сприяти доступу до незалежного правосуддя.
- Захист жертв та запобігати новим порушенням
Забезпечення компенсацій і повне розслідування є критично важливим для недопущення повторення такої практики. Необхідно забезпечувати юридичний та психологічний захист постраждалих.
ПІДСУМКОВА ОЦІНКА
Доповідь вказує на глибоку кризу дотримання прав людини в зоні збройного конфлікту. Висвітлені численні випадки свавільних затримань і катувань з боку російських сил, зокрема у «фільтраційних» таборах і неофіційних місцях несвободи. В Україні, попри певний прогрес і відкритість, теж трапляються затримання з порушеннями належної процедури, недотримання мінімальних гарантій та окремі випадки тортур. Документ закликає до невідкладного припинення порушень, надання доступу міжнародним організаціям, реформування недосконалих норм національного законодавства та ретельного розслідування всіх епізодів.
На міжнародному рівні потрібна консолідована реакція з акцентом на принципі невідворотності покарання та належної компенсації жертвам. Без активних кроків у напрямку відповідальності за воєнні злочини – подібна практика ризикує зберегтися, загрожуючи подальшим серйозним порушенням прав людини й гуманітарного права.